Техніка різання скла нескладна, проте настятельно просить граничної акуратності. Скло кладуть на абсолютно гладку площину (наприклад, пластмасову столешніцу кухонного столу). Склоріз необхідно тримати варто відзначити щоб вказівний палець був присутній зверху, сам же інструмент займав положення, найближче до вертикального (мал. 57).
В першу чергу вам належить запастися результатним
сировиною: абсолютно сухою крейдою, просіяною через часте сито, і природною оліфою. Ще вам буде потрібно сухі свинцеві білила і сухий металевий сурик. Ми приводимо прості рецепти декількох типів, розраховані на отримання 10 кг мастики.
Вікна не стільки забезпечують доступ світла і повітря в приміщення, хоч і допомагають зберігати в нім тепло, оберігають від вторгнення пороши, а крім того виконують звукоїзолірующую функцію.
Невеликі отвори в склі висвердлюють звичайним свердлом, яке спочатку розжарюють. Кінчик свердла розжарюють, а потім різко вдавлюють його в сургуч і тримають доти, доки сургуч не припинить плавитися. При свердленні кінчик свердла багато змочують скипидаром. Не дуже великі скляні предмети можливо свердлити у воді.
Вставляючи скло в раму, залиште між нею і склом з усіх боків проміжок шириною в межах 2 мм: щільно вставлене скло в ефекті усадки або зміни температури може тріснути.
Скло закріплюється за допомогою штапика, прибитого по колу тонкими цвяхами. Інший варіант кріплення – на цвяхах або дротяних шпильках, забитих в раму, уподовж склу і що притискують його. Гати і шпильки забивають неважкими ударами стамески, що ковзає по склу, або невеликого молотка – тяжкий молоток тут не підійде.
Для того щоб на склі не залишалися подряпини від ковзаючих ударів, можливо застосувати плоскогубці, обмотавши їх губки ізоляційною стрічкою.